У Верховній Раді відбувся всеукраїнський круглий стіл: «Право на освіту дітей з особливими освітніми потребами: проблеми законодавчого регулювання». Участь у ньому взяли представники всіх гілок влади, адміністрації Президента та громадськості, серед яких були і науково-педагогічні працівники кафедри соціально-гуманітарних та правових дисциплін Київського інституту інтелектуальної власності та права НУ «ОЮА» доктор юридичних наук, професор Костюк Віктор Леонтійович і кандидат юридичних наук, доцент Мельник Володимир Петрович.
Почесний голова ВГОІ «Інститут реабілітації та соціальних технологій», професор кафедри соціально-гуманітарних та правових дисциплін Київського інституту інтелектуальної власності та права НУ «ОЮА» Костюк Віктор Леонтійович першим із присутніх доповідачів взяв слово.
Він відзначив важливість поглиблення започаткованої урядом та парламентом освітньої реформи та її розвиток у сторону забезпечення освітніх потреб та інтересів дітей з особливими освітніми потребами шляхом ухвалення окремого закону.
Розпочав свою доповідь Костюк В.Л. з тези про виняткову важливість теми круглого столу, адже право на освіту стосується майже 170 тис. дітей з особливими потребами. Суспільство та держава мають створити і забезпечити належні умови для реалізації кожною дитиною свого конституційного права на освіту.
Віктор Леонтійович підкреслив, що вся система освіти має рухатися в напрямку забезпечення якісної та доступної освіти з урахування індивідуальних потреб кожної дитини. Вкрай важливо забезпечити належні умови освітнього процесу і ввести посаду асистента чи помічника вчителя. Сьогодні в багатьох випадках школа та вчителі не готові до прийняття діток з нозологіями, яким потрібен індивідуальний підхід. І тут важлива роль держави, територіальних громад, які мають підтримати освітян і школу та забезпечити супровід таких дітей в освітньому процесі.
Підсумовуючи свою доповідь Костюк В.Л. зазначив, що розробка окремого законопроекту про інклюзивну освіту має супроводжуватись системним консенсусом суспільства і держави з врахуванням позиції експертного кола і громадськості, щоб максимально врахувати потреби та інтереси всіх зацікавлених осіб. Лише за такої умови варто розглядати такий законопроект у парламенті, адже він буде стосуватись кожного члена суспільства. Також варто забезпечити ефективний механізм виконання такого закону і зі сторони органів державної влади і зі сторони громадського суспільства.
Свою позицію у декількох дуже важливих тезах щодо соціального захисту дітей з інвалідністю у контексті реформи освіти озвучив доцент Київського інституту інтелектуальної власності та права НУ "Одеська юридична академія" Мельник Володимир Петрович. Зокрема він вказав на важливість формування суспільної думки щодо моральності, толерантності і поваги до дітей з особливими освітніми потребами. Варто нагадати, що проблематика впровадження інклюзивної освіти в Україні – це один із пріоритетних напрямків роботи «Інституту реабілітації та соціальних технологій», який ініціював і вже тривалий час є партнером проведення у київській школі №281 експерименту з втілення інклюзії в освіті на практиці.
Володимир Петрович, зазначив, що передумовою реалізації змін, окреслених в освітній реформі, які стосуються саме інклюзивної освіти, в першу чергу повинна стати зміна ставлення і свідомості українського суспільства до людей з обмеженими можливостями, і особливо до дітей, які потребують особливих освітніх послуг. В цьому контексті для нас є важливим досвід країн, які в питанні інклюзії людей, а особливо дітей з обмеженими можливостями, досягли значного прогресу, і, що найважливіше, толерували суспільство.
Також Володимир Петрович слушно зазначив, що попереду в громадськості, освітян та законодавчої влади чимало конкретної роботи, результатом якої має стати прийняття спеціального закону про інклюзивну освіту.
Наприкінці свого вступу Мельник В.П. мусив із прикрістю констатувати, що сьогодні в більшій частині діяльність органів державної влади та органів місцевого самоуправління щодо створення умов по реалізації інклюзивної освіти залишається декларативною. Тож попереду чимало роботи по розробці підзаконних нормативно-правових актів, які окреслять дорожню карту як рухатися далі.
